ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ
ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ
ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ

ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України»

ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ
| ГОЛОВНА | | НАШІ КОНСУЛЬТАНТИ | | ЯК НАС ЗНАЙТИ |
ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ


ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ГОЛОСА
16 квітня

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ГОЛОСА 16 квітня 2014

  Заходи до Міжнародного Дня Голосу
(16.04.18) >>  




рус.

Наші публікації

УДК 616.28-009-08-616.1


Д.І.ЗАБОЛОТНИЙ, Т.В.ШИДЛОВСЬКА, Т.А.ШИДЛОВСЬКА

НАШ ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З СЕНСОНЕВРАЛЬНОЮ
ПРИГЛУХУВАТІСТЮ З УРАХУВАННЯМ У НИХ СТАНУ СЛУХОВОЇ ФУНКЦІЇ
ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Повідомлення II

Лаб. проф. порушень голосу та слуху (зав. — проф. Т.В.Шидловська)
Ін-т отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМНУ (дир. — чл.-кор. АМН України, проф. Д.І.Заболотний)

Дані літератури та результати наших досліджень свідчать про те, що ЦНС страждає тою чи іншою мірою при сенсоневральній приглухуватості (СНП) незалежно від її етіології як в гострому, так і в хронічному періоді захворювання (Ю.К.Тавтіна, 1976; Т.В.Шидловська, 1983, 1984, 1985, 1989, 1991; Б.М.Сагалович та співавт., 1987; Ф.Н.Сєрков та співавт., 1987; М.С.Козак, 1990; Т.В.Шидловська та співавт., 1985, 1988, 1990, 1995; Д.І.Заболотний та співавт., 1992, 1999а, 19996; М.С.Козак, 1993,
1994, 1998; Т.А.Шидловська, В.В.Римар, 1996, 1997; В.Р.Гофман та співавт, 1996;
Т.А.Шидловська та співавт., 1995, 1998,1999 та ін.).
При СНП різного генезу страждає не тільки периферичний відділ слухового аналізатора, але і стовбуромозкові та кіркові його структури (Б.М.Сагалович, Г.Г.Мелкумова, 1980, 1981; Т.В.Шидловська, 1983, 1989, 1990, 1991; Т.В.Шидловська та співавт., 1983, 1990, 1993, 1995; С.Н.Хечинашвілі, З.Ш.Кеванішвілі, 1985; Д.І.Заболотний та співавт., 1986, 1995, 1999а, 19996; О.К.Покотиленко та співавт., 1989; В.Г.Базаров та співавт., 1991; О.І.Котов, 1995; Т.А.Шидловська та співавт.,
1995, 1996. 1997, 1998; Т.А.Шидловська, В.В.Римар, 1999 та ін.).
В попередній роботі (Д.І.Заболотний та співавт., 2000) ми поділилися нашим досвідом лікування хворих з СНП з урахуванням стану у них мозкового кровообігу, серцевої діяльності та артеріального тиску (AT). В даній роботі мова буде йти про доцільність урахування стану різних відділів слухового аналізатора та ЦНС при лікуванні хворих з СНП.

Оскільки незалежно від стану церебральної гемодинаміки, серцевої діяльності та артеріального тиску (AT) практично у всіх пацієнтів з СНП спостерігалися виражені тою чи іншою мірою відхилення стану ЦНС у від норми і всім особам із змінами слуху за типом порушення звукосприйняття, а особливо тим, у кого спостерігалося порушення розбірливості мови, ми призначали ноотропіл чи церебролізін. Якщо заданими електроенцефалограми у хворого СНП є зниження біоелектричної активності головного мозку та зацікавленість діенцефальних чи діенцефально-стовбурових структур, їм обов'язково слід приймати ноотропіл (пірацетам) — по 1-2 капсули тричі на день після їжі від 4-5 тижнів до 2-4 міс або церебролізін — в/м чи в/в.
Ноотропіл, активною речовиною якого є пірацетам, позитивно впливає на обмінні процеси та кровообіг мозку, не маючи судиннорозширюючої дії, він підвищує енергетичний потенціал організму за рахунок прискорення обороту АТФ. За даними Л.Ф.Рощина та Р.У.Островської (1981), Nickich et al., (1988), пірацетам покращує енергетичні процеси і підвищує стійкість тканин мозку при гіпоксії та токсичних впливах, відновлює і стабілізує порушені функції мозку. Н.Б.Маньков-ський та співавт. (1980) виявили, що застосування пірацетаму (ноотропілу) досить ефективне в неврологічній практиці при хронічній церебрально-судинній недостатності, яка проявляється порушеннями пам'яті, уваги, мови, запамороченнями та ін. М.Д.Машковський та співавт. (1977) при клінічному дослідженні виявили здібність препарату відновлювати і стабілізувати порушені функції мозку (увагу, пам'ять, мову та ін.). Препарат мало токсичний і проникає через гематоенцефалічний бар'єр. У деяких хворих при лікуванні ноотропілом може з'явитися підвищена дратівливість, слабкість, порушення сну. У таких пацієнтів треба відмінити вечірній прийом препарата.
Ноотропіл слід призначати всім хворим з СНП різної етіології (причини) як в гострій, так і в хронічній формі, але при визначенні його дози та характеру введення (парантеральне чи внутрішнє) слід зважати на ступінь порушення слуху в різних відділах слухового аналізатора (периферичний, стовбуромозкові чи кіркові структури). Має значення стан розбірливості мовного тесту, ступінь вираженості ФУНГа. Особливо велике значення мають дані електроенцефалографії. Тим більше, що, заданими Н. Б. Ніколаєвої та співавт. (1995), ноотропіл вибірково накопичується в тканинах мозку, переважно в лобних, тім'яних і потиличних його долях, в мозочку і базальних його гангліях. Тому у хворих з СНП, у яких, за даними ЕЕГ спостерігаються зміни в діенцефальних та діенцефально-стовбурових структурах головного мозку, значне зниження амплітуди альфа-ритму, особливо в потиличних відведеннях та при значній повільнохвильовій активності в лобних долях, 20 % розчин ноотропілу доцільно вводити в/м по 5 мл (1 мл має 0,2 г активної речовини) щоденно № 10-15 на курс, а потім продовжувати по 1-2 капсули 3 рази на день до 2-4 місяців. При значних порушеннях розбірливості мовних тестів та явищах ФУНГа, зацікавленості центральних відділів слухового аналізатора, особливо стовбуромоз-кових його структур на фоні значних змін в картині ЕЕГ ноотропіл доцільніше вводити в/в. І.М.Алікбеков (1997) застосував на протязі 14 днів ноотропіл по 5 мл в/м та мідокалм по 1 мл в/в при СНП антибіотиковоїта неантибіотикової (відповідно у 24 та 11 хворих) етіології. Після лікування покращувався загальний стан пацієнтів, зникав шум у вухах та відчуття тяжкості в голові, спостерігалося суб'єктивне покращення слуху, хоча показники тональної аудіометрії не змінювалися.
Хворим з порушеннями функції завитки (явище парадоксального зниження розбірливості мовного тесту при збільшенні інтенсивності чи прихованого порушення розбірливості мови за Є.М.Харшаком; низький диференціальний поріг за методом Люшера в області частот 2 і 4 кГц, порушення адаптації на тих самих частотах; зниження порогів дискомфорту); яке найчастіше спостерігається при дії шуму або СНП судинного генезу доцільно призначити церебролізін по 2-3 мл в/м протягом 20-10 днів з паралельним введенням АТФ по 1-2 мл в залежності від ступеня підвищення тонусу судин головного мозку та AT, про що уже йшлося в першому повідомленні. На доцільність застосування АТФ при гострій СНП вказують багато авторів (Е.А.Евдощенко, А.Л.Косаківський, 1989; Ю.В.Мітін, Я.Ю.Гомза, 1999, Wissen і Aziz, 1981; Sauermann, 1988; Tsuzuki і Fujioka, 1988). Ю.В.Мітін, Я.Ю.Гомза (1999) при гострій СНП отримали хороші результати, застосовуючи предуктал.
Церебролізін сприяє покращенню обміну речовин в мозковій тканині. Його складовою є біологічно активні амінокислоти та пептиди. Вони є основними ланками мозкового метаболізму (обміну речовин). Проникаючи через гематоенцефалічний бар'єр (бар'єр між кров'ю та тканиною мозку), церебролізін регулює внутрішньоклітинний обмін і покращує синаптичну передачу (передачу нервового збудження). В результаті його введення збільшується ефективність аеробного енергетичного метаболізму (процесів утворення енергії в організмі в присутності кисню), покращується внутрішньоклітинний синтез білка. Такий ефект у сполученні із стимуляцією транссинаптичної передачі забезпечує нейропротективну (захист клітин мозку) дію церебролізіну, тобто підвищує здатність нейронів до виживання (клітин мозку) в умовах гіпоксії (недостатнє живлення тканин киснем або порушення його засвоєння) та інших травмуючих факторів. Церебролізін знайшов широке застосування при захворюваннях та станах, які супроводжуються порушеннями функції центральної нервової системи — енцефаліт (запалення мозку), порушення мозкового кровообігу, після операцій на головному мозку, при ослабленні пам'яті та ін (С.А.Крижанівський, М.Б.ВІтіжнова, 1999).
Цей препарат добре зарекомендував себе при СНП різного генезу як в гострому, так і хронічному періоді, особливо коли СНП супроводжувалася значними функціональними порушеннями ЦНС. При незначних розладах церебролізін доцільно вводити в/м по 1-3 мл на протязі 30-15 днів. У випадках вираженої СНП з порушенням сприйняття мовних тестів, наявністю ФУНГа та значних змінах в центральних відділах слухового аналізатора, особливо стовбуромозкових, на фоні низькоамплітудної картини ЕЕГ (менше 25 мкВ) церебролізін доцільно вводити в/в крапельне по 5-10 мл в 100-250 мл ізотонічного розчину хлорида натрію (повільно 80-90 крапель в 1 хвилину) на протязі 10-15 днів.
Крім того, таким хворим доцільно в/в крапельно вводити і кавінтон, та в/м чи в/в ноотропіл, а також в/м (повільно) актовегін по 5 мл через день № 10-15 або по 2 мл щоденно № 20.
Актовегін — це звільнений від білка (депротеінізований) екстракт (гемодері-ват) з крові телят, він активує клітинний метаболізм шляхом збільшення транспорту та накопичення глюкози і кисню, підсилюючи їх внутрішньоклітинну утилізацію. Ці процеси, в свою чергу призводять до прискорення метаболізму АТФ і підвищення енергетичних ресурсів клітини. Він стимулює і енергетичні процеси функціонального метаболізму (процесу обміну речовин в організмі) та анаболізму (процесу засвоєння речовин організмом). Вторинним ефектом його є підсилення кровообігу (Н.Б.Ніколаєва та співавт., 1995; С.А.Крижанівський, М.Б.Вітіжнова, 1999). Особливо актовегін показаний при СНП, пов'язаній з черепно-мозковою травмою, радіацією, порушеннями мозкового кровообігу та при вікових змінах в слуховій системі.
При незначних порушеннях функції звукосприйняття актовегін можна приймати по 1-2 драже тричі на день перед їжею. Актовегін може викликати відчуття жару, приливу крові, пітливість, кропивницю, підвищення температури при парентеральному введенні, особливо в/в.
Парентеральне застосування церебролізіну, ноотропілу, кавінтону та актове-гіну ми також проводили у хворих з СНП, які мали контакт з радіацією, навіть при помірних змінах функції звукосприйняття. У таких пацієнтів часто спостерігаються значні порушення стану ЦНС, на ЕЕГ має місце дисфункція в діенцефально-стовбурових структурах головного мозку, іноді з мезодіенцефальними порушеннями та низькоамплітудною картиною ЕЕГ (менше 25 мкВ). За даними КСВП, у них спостерігаються звичайно значні зміни в стовбуромозкових структурах слухового аналізатора.
Подібні порушення в картині ЕЕГ та стовбуромозкових структурах слухового аналізатора зустрічаються і у окремих стажованих робітників (більше 20 років роботи в умовах шуму), яким теж доцільно проводити аналогічне лікування. При цьому у таких робітників, як правило, бувають значні порушення слуху на тони, особливо в дискантовій зоні, низькі ДП в області 2 і 4 кГц, уповільнене зростання розбірливості мовного тесту при підвищенні інтенсивності, яке у більшості робітників не досягало 100 %.
Подібні зміни в слуховій системі та біоелектричній активності головного мозку відмічаються і у хворих з СНП і вертебрально-базилярною недостатністю. Зазначимо також, що майже у половини осіб (48,7 %), які мали контакт з радіацією, навіть з нормальним слухом на тони реєструються зміни в стовбуромозкових структурах слухового аналізатора, чого немає при СНП іншого генезу. У таких осіб мають місце і значні зміни в мозковому кровообігу та біоелектричній активності головного мозку.
Лікування призначається всім пацієнтам, які потрапляють до нас на обстеження. Однак повторне обстеження удавалося провести лише стаціонарним хворим та далеко не всім амбулаторним. Багато осіб з СНП повторно приходили через 1-8 років, коли знову відновлювалися слухові порушення, з'являлися головні болі, головокружіння, порушення сну, пам'яті, підвищена дратівливість, тощо. Однак, за словами хворих, після проведеного лікування вони відчували покращення.
До лікування у хворих з СНП як в гострому, так і в хронічному періоді з різною етіологією за даними РЕГ спостерігалося порушення мозкового кровообігу у вигляді (в переважної більшості) підвищення тонусу мозкових судин, утруднення венозного відтоку, часто з явищами ангіоспазму, а в вертебрально-базилярній системі у багатьох осіб мало місце зниження пульсового кровонаповнення, про що йшлося в попередній роботі (Д.І.Заболотний та співавт., 2000). Зазначимо також, що Ю.В.Мітін та Я.Ю.Гомза (1998) показали хорошу ефективність препарату рослинного походження — етрома ЗО при СНП. Цей препарат значно покращує мозковий кровообіг.
Дослідження свідчать про те, що покращення слухової функції в першу чергу, в тих випадках, де мало місце покращення і мозкового кровообігу. Лікування тривало від 1-1,5 місяців до 2-3 в залежності від показників аудіометрії, РЕГ, СВП, ЕЕГ, ЕКГ, вестибулометрії.
Найтяжче піддаються лікуванню хворі з СНП, у яких відбувалися зміни в стовбуромозкових структурах слухового аналізатора за даними КСВП, а також випадки, де на ЕЕГ мають місце зміни в діенцефальних та діенцефально-стовбурових відділах головного мозку. Це проявляється у вигляді пароксизмів уповільненої активності із загостреними верхівками на ЕЕГ, розрядів дезорганізованих альфа-хвиль, гострих піків і потенціалів, комплексів "гострий пік — повільна хвиля". Часто реєструються білатеральні асинхронні спалахи аномальних потенціалів, а також нерегулярні повільні хвилі. Зональні розбіжності, як правило, зглажені, слабко виражені. У більшості таких пацієнтів реєструються низькоамплітудний (менше 25 мВ) альфа-ритм.
За даними КСВП у таких хворих збільшені латентні періоди піків III, IV і V хвиль та міжпікові інтервали І-ІІІ та I-V, що свідчить про зацікавленість стовбуромозкових структур слухового аналізатора. В контрольній групі здорових осіб латентні періоди піків III, IV і V хвиль КСВП відповідно становили 3,81±0,04, 5,01±0,04 та 5,59±0,04 мс, міжпікові інтервали І-ІІІ і I-V 2,17±0,04 і 3,94+0,02 мс.
Найчастіше такі зміни бувають у осіб з СНП, які мали контакт з радіацією, навіть при невеликих порушеннях функції звукосприйняття і з практично нормальним пульсовим кровонаповненням в вертебрально-базилярній системі; але з вираженим підвищенням тонусу мозкових судин у цій системі та із значним утрудненням венозного відтоку.
Описані зміни в картині ЕЕГ зустрічалися і у окремих стажованих робітників шумових професій, як правило з вираженими розкладами слуху по типу порушення звукосприйняття, розбірливості мовних тестів та з низькими значеннями диференціальних порогів сили звуку (ДП) за методом Люшера.
Спостерігається порушення в діенцефальних та діенцефально-стовбурових відділах головного мозку і при СНП з судинними захворюваннями як в гострому, так і в хронічному періоді. Як правило, у таких хворих мало місце зниження пульсового кровонаповнення у вертебрально-базилярній системі.
Особливо тяжкий перебіг СНП різного генезу відмічається в тих випадках, коли, незалежно від стану слуху на тони в звичайному та розширеному діапазонах частот, виявляється подовження (порівняно з нормою) латентних періодів Р2 і N2 ДСВП при іпсілатеральній стимуляції тоном 1 кГц, а на ЕЕГ реєструється повільнохвильова активність в лобних відділах, що свідчить про наявність патології на рівні лімбіко-ретикулярного комплексу з переважаючою зацікавленістю синхронізуючої системи діенцефальних відділів.
Н.Р.Зенков та А.М.Мола-Заде (1984) стверджують, що в модуляції компонентів Р2 та N2 ДСВП приймають участь лімбічні структури головного мозку, які відіграють важливу роль в емоційній поведінці. Н.С.Заноздра, А.А.Крищук (1987) вважають, що лімбіко-ретикулярний апарат є інтегруючою системою сприйняття подразнень через органи чуття і підтримує тонус кори великого мозку. Хворі з відхиленнями від норми в латентних періодах Р2 та N2 зазвичай мають лабільний стан ЦНС (підвищена дратівливість, швидка зміна настрою), порушення сну (поверхневий сон, тривале засинання, немає відчуття бадьорості після сну та ін.). Таким особам доцільно призначати і заспокійливі препарати та нормалізуючі сон, але з урахуванням артеріального тиску (настойка піону, Ново-пасіт, нервофлюкс, персен в таблетках чи капсулах, санасон, мікстури Кватера, Русельського та ін.). Csarko et al. (1987) при гострій СНП, поряд із судинорозширюючими препаратами також успішно застосовували і седативні.
О.А.Ващенко та співавт. (1998) серед потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи виявили психоневрологічний синдромокомплекс, який свідчить про патологію діенцефально-лімбіко-ретикулярних структур із переважним ураженням симпатичного відділу нервової системи.
Проведені нами дослідження показали, що при СНП лише у 13,5 % ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та жителів забруднених територій, у 14,8% працівників шумових професій і тільки у 3,2% осіб з судинними захворюваннями ЕЕГ була практично нормальною. Регулярний альфа-ритм був модульований в веретена і краще виражений в потиличних відведеннях. Частота альфа-ритму складала 8-12/с, амплітуда — 74,5±3,8 мкВ. Вираженими були зональні розбіжності. Бета-ритм з частотою 14-40/с у таких хворих реєструвався майже по всім відведенням, але переважно в тім'яних і області центральної звивини. Повільні хвилі (дельта- і тета-) не займали більше 15 % загального часу реєстрації. Така картина ЕЕГ зазвичай реєструвалася при незначних порушеннях слуху. У переважної ж більшості осіб з СНП, особливо у тих, які мали контакт з радіацією або шумом, навіть з нормальним тональним слухом спостерігалися іноді досить значні зміни в картині ЕЕГ. У них відмічався великий процент повільнохвильової активності, особливо в лобній області. Бета-ритм був підсилений майже у два рази порівняно із здоровими особами і більше переважав у скроневих та потиличних ділянках. Відомо, що у здорових людей бета-ритм краще всього реєструється в області передніх центральних звивин; хоча і поширюється на задні центральні і лобні. З'являлися гострі хвилі і потенціали. Все це свідчить про зацікавленість коркових відділів головного мозку у таких пацієнтів.
У частини хворих з СНП, особливо при дії радіації, спостерігалися порушення в діенцефальних або діенцефально-стовбурових відділах головного мозку, виражені в тій чи іншій мірі в залежності від генезу СНП, що проявлялося пароксизмами тета- і дельта-хвиль на дезорганізованому фоні, частіше при фотостимуляції та гіпервентиляції, про що вже йшлося раніше. В окремої частини осіб з СНП (частіше при дії радіації) відбувалися більш грубі зміни в коркових і підкоркових (діен-цефальні-медіобазальні) відділах головного мозку. Відомо, що патологічна активність підкоркових структур в свою чергу впливає на стан кори головного мозку.
Нами також виявлено, що із зниженням слуху за даними тональної, мовної та надпорогової аудіометрії зменшується і амплітуда альфа-ритму, особливо при дії радіації і трохи менше — від шуму.
Майже у половини обстежених з СНП радіаційного генезу з наявністю ФУНГ відмічаються зміни, пов'язані з дисфункцією медіобазальних відділів слухового аналізатора. На ЕЕГ спостерігалася виражена дезорганізація коркових ритмів із зміщенням частот в бік повільно складових ритмів. Повільні хвилі при цьому часто виступають у вигляді нечітко сформованих пароксизмів.
Зазначимо також, що у хворих з СНП при вираженій вертебрально-базилярній недостатності незалежно від її генезу досить часто альфа-ритм на ЕЕГ був відсутнім, особливо у осіб, що мали контакт з радіацією, у котрих були і виражені зміни в часових показниках КСВП.
За результатами наших досліджень, показники ЕЕГ свідчать про те, що у більшості обстежених, особливо при дії радіації, спостерігається не тільки зниження біоелектричної активності головного мозку, що характеризується зниженням амплітуди альфа-ритму, але і зниження коркової реактивності на функціональні навантаження (зниження депресії альфа активності на суцільне світло, слабкий ступінь засвоєння нав'язаних ритмів при фотостимуляції і дезорганізація основних хвиль при гіпервентиляції).
Проведені дослідження показали, що виявлене зниження біоелектричної активності в тім'яно-скроневих і потиличних областях зазвичай корелювало із станом кровообігу в каротидній і вертебрально-базилярній системах, а саме: з кровонаповненням, тонусом мозкових судин і їх еластичністю, а також відтоком крові з артерій в вени. При початковій СНП шумового і судинного генезу, а також після грипу та аденовірусних інфекцій частіше спостерігався нестійкий судинний тонус із схильністю до підвищення та наявністю ангіоспазму. Із збільшенням давності захворювання та стажу роботи в шумі підвищення тонусу мозкових судин та утруднення венозного відтоку ставали більш вираженими, а також з'являлося зниження пульсового кровонаповнення в вертебрально-базилярній системі. При гострих формах СНП частіше мав місце ангіоспазм як в каротидній, так і вертебрально-базилярній системах.
При СНП радіаційного генезу виражені церебральні гемодинамічні розлади мали місце вже при початкових порушеннях слуху, хоча більш виражені зміни теж корелювали із ступенем погіршення слуху (Т.В.Шидловська, В.В.Римар, 1999).
У хворих з СНП, які мали контакт з радіацією, часто відмічалася швидка втомлюваність, підвищена пітливість, м'язова слабкість, необхідність в частому відпочинку як при фізичному, так і розумовому навантаженні та підвищена дратівливість, порушення сну і пам'яті та ін. В психофункціональній сфері це знаходило відображення у вигляді підвищеної дратівливості, неадекватної реакції на зовнішні подразники, іноді з проявом агресивності.
Звертає на себе увагу дезадаптація досліджуваних, яка захоплює не тільки пристосування в умовах психоемоційних, фізичних чи розумових навантажень, але і соціально-трудових взаємовідносин, що вимагає розширення сфери дослідження жертв Чорнобильської ядерної катастрофи із залученням суміжних спеціальностей (психіатри, реабілітологи, соціологи та ін.).
Наші результати співзвучні зданими літератури. Так, Л.І.Крижановська (1994), обстежуючи 160 ліквідаторів аварії на ЧАЕС висловлює припущення про значний вплив іонізуючої радіації в першу чергу на васкуляризацію діенцефальної області, яка відіграє важливу роль в емоційній сфері людини.
Л.П.Мар'єнко (1994) при проведенні ЕЕГ у 84 ліквідаторів, які вважали себе здоровими, спостерігав дифузну дизритмію з наявністю уповільненого альфа-ритму і загострення бета-коливань у 24% з них. В 53,3% випадках на ЕЕГ були короткі дифузні спалахи загострених альфа-коливань та уповільнених хвиль в куркових відділах лівої лобно-скроневої області.
Заданими О.О.Марцинкевича (1998), який провів радіоспектрометричнедослідження стовбура головного мозку, мозочка, діенцефальної області post mortem, у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і людей, які проживають на забруднених територіях, інкорпорація радіонуклідів в тканини мозку досить суттєва і вона підвищується із збільшенням часу перебування на забруднених територіях.
Як зазначають Sinnaeve, Karaoglou (1999), які є членами міжнародної комісії з питань Чорнобильської катастрофи, негативна дія іонізуючої радіації на здоров'я людини була і залишається центральною проблемою.
Отже результати наших досліджень біоелектричної активності головного мозку при СНП різного генезу (Т.В.Шидловськата співавт. 1990, 1995; Т.В.Шидловська, В.В.Римар, 1995, 1997; Д.І.Заболотний та співавт., 1992, 1999; Т.А.Шидловськата співавт., 1988, 1998) та дані літератури свідчать про наявність значних порушень функціонального стану ЦНС, які виникають при дії радіації шуму, при судинних захворюваннях та інших факторах. Це має велике значення для проведення лікувальних заходів у таких хворих та сприяє запобіганню виникнення у них тяжких ускладнень.
Все це також зумовлює необхідність урахування стану біоелектричної активності головного мозку у осіб з СНП, незалежно від її етіології, як в гострій, так і в хронічній формі. Тому пацієнтам з однаковим станом слуху за даними суб'єктивної аудіометрії, але з різним станом біоелектричної активності головного мозку, стовбуромозкових і коркових структур слухового аналізатора потрібен диференційний підхід при проведенні лікування, про що йшлося раніше. Потрібно зважати на ступінь зацікавленості коркових, діенцефальних, діенцефально-стовбурових, мезодіенцефальних, лімбічних та інших структур головного мозку при СНП, незалежно від її генезу, як при гострій, так і хронічній формі.
При виражених функціональних порушеннях в ЦНС у хворих з СНП доцільно застосовувати парентеральне введення більш великих доз церебролізіну (2-3 мл) та ноотропілу — по 5 мл в/м або в/в, актовегіну — по 2-5 мл в/м, кавінтону — по 2-4 мл в/в, серміону (ницерголіну) — по 1-2 мл в/м та ін.
Проведені нами дослідження показали, що лікування осіб з СНП, направлене на нормалізацію тонусу судин головного мозку, венозного відтоку і кровонаповнення з урахуванням стану біоелектричної активності головного мозку, серцевої діяльності, артеріального тиску, даних вестибулометрії, ступеня порушень слухової функції як в периферичному, так і в центральних відділах слухового аналізатора за даними суб'єктивної аудіометрії — в звичайному і розширеному діапазонах частот, КСВП, ДСВП, імпедансометрії, ЕЕГ, РЕГ та ЕКГ, не тільки стабілізує процес, але в більшості випадків покращує сприйняття тонів; показники мовної аудіометрії, шепітної і розмовної мови, а також характеристики стовбуромозкових і коркових слухових викликаних потенціалів. При цьому значно швидше покращуються показники ДСВП, ніж КСВП. При виражених змінах в часових показниках КСВП (значне подовження латентності періодів піків III, IV і V хвиль; міжпікових інтервалів I-V та І-ІІІ) прогноз в отриманні добрих результатів при СНП дуже сумнівний, незалежно від її етіології як в гострому так і в хронічному періоді. Зазначимо також, що після проведеного лікування у більшості пацієнтів зникають головні болі запаморочення; тяжкість в області потилиці, закладеність у вухах, зменшується або повністю зникає шум у вухах. У таких хворих після лікування зменшується втома, покращуються пам'ять і сон, підвищується працездатність.
В результаті проведеного лікування у більшості осіб з СНП (63,4% з 193 — при СНП радіаційного генезу, у 73,4% з 237 — при дії шуму та у 76,2% з 84 пацієнтів з судинними захворюваннями) покращились показники тональної і мовної аудіометрії на 15 дБ і більше; у деяких — тільки мовної аудіометрії, а також шепітної та розмовної мови. Вік зазначених хворих коливався від 17 до 66 років.
При дії шуму та радіації мало місце двобічне симетричне або майже симетричне порушення функції звукосприйняття. Серед обстежених, які мали судинні захворювання (нейроциркуляторна дистонія, гіпотонічна та, частіше, гіпертонічна хвороби, атеросклероз судин головного мозку, вертебробазилярна недостатність та ін.), у 32 з 84 було одностороннє або асиметричне порушення функції звукосприйняття.
Як приклад, на мал. 1, 2 і 3 наводимо аудіограми у хворих з СНП, яких проліковано за описаною схемою. Пацієнт Б., 26 років, звернувся в лабораторію професійних порушень голосу і слуху 26.03.99 р. із скаргами на підвищену дратівливість, запаморочення, головний біль в області потилиці, яка пов'язана з фізичним та емоційним навантаженням, голосні звуки переносить погано; сон поверхневий, погано засинає. Хворий страждає на дитячий церебральний параліч. Порушення слуху вперше було помічено в 1991 р. випадково, коли зробили аудіограму. Слух погіршувався поступово. Пацієнт лікувався амбулаторно тричі без ефекту, в основному вітамінами групи В, алое, пірацетамом. При ЛОР-огляді змін не виявлено.
Аудіометрично відмічається медіобазальне порушення функції звукосприйняття (рис. 1, крива 1) і розбірливості мовного тесту з парадоксальним його падінням при збільшенні інтенсивності. Мають місце дискомфорт та низькі (0,6 дБ) диференціальні пороги (ДП) за методикою Люшера в області 4 кГц з обох боків. За даними СВП, мали місце значне подовження латентних періодів III та V хвиль КСВП, відповідно, до 4,08 мс і 6,03 мс та міжпікового інтервалу I-V до 4,23 мс, а також компоненту N2 ДСВП до 301,5 мс, що свідчить про значні порушення в стов-буромозкових та коркових структурах слухового аналізатора.
РЕГ: значно підвищений тонус мозкових судин з вираженим утрудненням венозного відтоку та явищами ангіоспазму в усіх відведеннях. Дещо знижене пульсове кровонаповнення у вертебрально-базилярній системі.
ЕЕГ: значно виражене зниження біоелектричної активності головного мозку (амплітуда альфа-ритму потиличного відведення — 17 мкВ) з явищами подразнення його коркових структур.
ЕКГ: ознаки гіпоксії міокарду.
Вестибулометрія: вестибулярна дисфункція виражена в легкому (І) ступені. Сполучений вестибулярний синдром з переважанням центрального компоненту. Стадія субкомпенсації високого (І) рівня. Статокінетичні порушення І-ІІ ст.
Артеріальний тиск (AT) — 130/80 мм рт ст. Медикаментозне лікування включало такі заходи: 1) папаверін 2% — 2 мл з 1% — 1 мл дібазолом в/м № 7 (до зникнення ангіоспазму на РЕГ), а потім АТФ 1 %- 2 мл в/м №30 та церебролізін 2 мл в/м № ЗО (ранком); 2) кавінтон по 2 мл (2 дні), потім по 4 мл (5 днів) в 400 мл фізіологічного розчину в/в, повільно, а потім по 2 таблетки 3 рази на день 3 тижні під контролем РЕГ та AT, вдень; 3) ноотропіл по 2 капсули тричі на день 2 місяці; 4) сульфокамфокаїн 10% по 2 мл ЗО днів увечері; 5) ново-пасіт по 1 чайній ложці тричі на день 1 місяць, а потім персен (валеріана з м'ятою лимонною і перечною) по 1 т. три рази на день 1 місяць; 6) санасон (валеріана з хмелем) по 1-3 таблетки на ніч 5 тижнів до нормалізації сну.

Після лікування з'явився шепіт "біля раковини" (до лікування він не сприймався). Розмовна мова з 3 м збільшилася до 5 м. Зникли дискомфорт та парадоксальне падіння розбірливості мовного тесту при збільшенні інтенсивності. ПД в області 4 кГц з низьких (0,6 дБ) стали відносно зниженими (0,8 дБ). Трохи покращилось сприйняття слуху на тони в дискантовій зоні на конвенціональній аудіограмі та в розширеному діапазоні частот (рис. 1, криві 2). Нормалізувався артеріальний тиск та майже нормалізувалися показники ДСВП, ЕКГ, РЕГ і вестибулометрії, також покращилась картина ЕЕГ (зникли явища подразнення коркових відділів головного мозку, пожвавився альфа-ритм (в потиличному відведенні його амплітуда становила 43 мкВ). Покращення даних КСВП було незначним. У хворого зникли головний біль та підвищена дратівливість, нормалізувався сон.

Хворий Я., 43 років, 24.05.99 звернувся із скаргами на зниження слуху, часті головні болі та запаморочення, напади непритомності, підвищену дратливість, поганий сон, загальну слабкість. Слух погіршувався поступово на протязі року. Він страждає на гіпотонічну хворобу. При огляді ЛОР-органів патології не виявлено. Дані аудіометричного дослідження: шепітну мову правим вухом сприймає на відстані 2 м, а лівим — 1,5 м; розмовну мову правим і лівим вухом сприймає на відстані 5 м. Низькі (0,6 дБ) ДП в області 4 кГц. На аудіограмі (рис. 2, криві 1), зареєстровано двобічне D < S порушення функції звукосприйняття. Заданими СВП мали місце незначні порушення з боку стовбуромозкових та коркових структур слухового аналізатора.
За даними реоенцефалографії в усіх відведеннях зареєстровано помірне зниження тонусу мозкових судин. Дещо зниженим було пульсове кровонаповнення в вертебральн базилярній системі.
ЕЕГ: на фоні помірного зниження біоелектричної активності головного мозку мали місце явища подразнення коркових структур головного мозку та ознаки дисфункції його діенцефальних відділів.
ЕКГ: ритм синусовий, правильний. Помірні зміни міокарду. Ознаки порушення провідності по правій ніжці пучка Пса. AT — 105/60 мм рт ст. Цукор крові — 2 ммоль/л.
Вестибулометрично виявлена підвищена вестибулярна збудливість з обох боків з вираженими вестибуловегетативними реакціями та ознаками центральних порушень. Лікування цього хворого було таким: 1) внутрішньовенне введення 20 мл 40% розчину глюкози з вітаміном "С" (5 % розчин 5 мл) та 100 мг кокарбоксі-лази 10 днів, а потім вітамін "С" 5% — 3,0 в/м № 10 (ранком); 2) 20 % розчин ноотропілу по 5 мл щоденно в/м № 15, потім по 2 капсули тричі на день після їжі 1 місяць, а потім по 1 к. З рази в день 2 тижні; 3) актовегін по 5 мл в/м через день повільно, 10 днів; 4) елеутерокок по 20 крапель ранком та вдень за ЗО хвилин до їжі 3 тижні під контролем AT; 5) стугерон по 1 таблетці 3 рази на день після їжі 1,5 місяця; 6) настойка піону по 1 чайній ложці тричі на день 1 місяць; 7) нервофлюкс по 1 чайній ложці в півсклянки теплої води на ніч 5 тижнів.
Після проведеного лікування покращились показники тональної та мовної аудіометрії' (рис. 2, криві 2). Величини ПД не змінилися. Практично нормалізувалися показники РЕГта ДСВП. Покращились дані ЕЕГ, ЕКГ, КСВП та вестибулометрії. У пацієнта зникли головні болі, запаморочення, непритомість, загальна слабкість, підвищена дратівливість. Майже нормалізувався AT (115/65 мм рт. ст.).
Хворий М., 15 років, 8.07.99 р. звернувся скаргами на поступове порушення слуху на протязі 6-7 місяців, шум у вухах, частий сильний головний біль в області лоба, підвищену дратівливість, періодичне запаморочення. Літні канікули в 1997, 1998 та 1999 рр проводив на забрудненій території після Чорнобильської катастрофи; не лікувався. ЛОР-органи — без змін. На аудіограмі (рис. З, крива 1) — двобічне симетричне порушення функції звукосприйняття (переважно базальної частини завитки) майже з нормальними порогами розбірливості мовного тесту; низькі (0,6 дБ) ПД в області 4 кГц.
На РЕГ — значне підвищення тонусу мозкових судин з помірним утрудненням венозного відтоку в усіх відведеннях. В каротидній системі — виражений ангіоспазм. Пульсове кровонаповнення — задовільне. Мають місце додаткові хвилі на РЕГ-кривій.
На ЕЕГ — явища подразнення коркових та діенцефальних відділів головного мозку. В лобних відділах реєструвалася повільнохвильова активність, що свідчить про наявність патології' на рівні лімбіко-ретикулярного комплексу. До того ж у пацієнта виявлено подовження латентних періодів Р2 та N2 ДСВП, відповідно, до 195,5 мста 285,0 мс при іпсілатеральній стимуляції тоном 1 кГц. Н.Р.Зенков та А.М.Мо-ла-Заде (1984) стверджують, що в модуляції компонентів Р2 та N2 ДСВП приймають участь і лімбічні структури головного мозку. Мали місце і помірні порушення в стовбуромозкових структурах слухової системи за даними КСВП. ЕКГ та AT були в межах норми.
Вестибулометрично виявлена незначна вестибулярна дисфункція. Сполучний вестибулярний синдром з переважанням центрального компоненту. Стадія субкомпенсації високого рівня (І ст.). Статокінетичні порушення І ступеня. AT — 120/70 мм рт ст. Шум у вухах становив 45 дБ і мав тональність 4 кГц.
Хворому проведено наступне лікування: 1) гемодез 200,0 в/в, щоденно, повільно, № 3; потім — 2 % розчин папаверіну по 2 мл в/м № 7, а потім 1 % розчин АТФ по 1 мл в/м № 15 та церебролізін по 1 мл 15 днів (ранком); 2) актовегін по 2 мл, в/м, щоденно, повільно, № 15, 3) вітамін "С" 5 % розчин по 2 мл, в/м № 20, увечері; 4) стугерон по 1 т. З рази на день після їжі, 1,5 місяця; 5) серміон по 1 т. З рази на день після їжі, 1,5 місяця; 6) персен по 1 табл. тричі на день 1 місяць; 7) ноотропіл по 1 капсулі 3 рази на день 1,5 місяця.


 

Після лікування у нього покращилась тональна аудіометрія (рис. З, крива 2), ПД в області 4 кГц (з 0,6 дБ став 0,8 дБ), шепітна мова (із 2,5 м став сприймати 3,5 м), показники КСВП, ДСВП, ЕЕГ та РЕГ. У хворого зник шум у вухах, нормалізувались показники мовної аудіометрії та вестибулометрії.
Практично в усіх обстежених нами покращились показники реоенцефало-графії, електроенцефалографії, коркових слухових викликаних потенціалів. Покращення в показниках стовбуромозкових слухових викликаних потенціалів було значно менше вираженим, ніж коркових, про що йшлося раніше.
У випадках, де не було виявлено покращення слуху, спостерігалася стабілізація процесу і попереджалося його прогресування. Хворі відзначали покращення загального стану і працездатності.
Лікування в деяких випадках тривало до 2-3 місяців, а іноді покращення слуху наступало через 2-3 тижні. У переважної більшості пацієнтів покращення слуху співпадало з покращенням показників РЕГ, ЕЕГ та артеріального тиску.
Зазначимо також, що найкращий прогноз при лікуванні осіб з СНП, незалежно від етіології, як в гострій, так і в хронічній формі був у таких випадках, де не було ознак ФУНГ (низьких ПД за методикою Люшера) в області жодної з досліджуваних частот, парадоксального падіння 100 % розбірливості словесного тесту Г.І.Грінберга і Л.Р.Зіндера та прихованого ППР за Є.М.Харшаком, порушення адаптації в модифікації Б.Я.Лимар, підвищення порогів дискомфорту) і зацікавленості стовбуромозкових структур слухового аналізатора; значного подовження латентних періодів компонентів Р2 та N2 ДСВП та зацікавленості лімбічних відділів головного мозку за даними ЕЕГ, виражених порушень мозкового кровообігу, особливо — зниження пульсового кровообігу в вертебрально-базилярній системі та утруднення венозного відтоку в каротидній та вертебрально-базилярній системах; низько-амплітудної картини ЕЕГ (менше 25 мкВ) та явищ дисфункції в діенцефальних, діенцефально-стовбурових та мезодіенцефальних структурах головного мозку.
Однак слід зазначити, що при практично однакових показниках суб'єктивної аудіометрії, КСВП, ДСВП, РЕГ та ЕЕГ, все-таки тяжче піддаються лікуванню хворі, які мали контакт з радіацією, шумом та приймали ототоксичні препарати. Крім того, найкраще піддаються лікуванню пацієнти в ранні періоди, на що вказують і багато інших авторів.
Особливо хороший прогноз тоді, коли є зміни лише в області сприйняття тонів в розширеному діапазоні частот (10-16 кГц) або лише в дискантовій зоні при нормальних показниках мовної аудіометрії та ДП за методикою Люшера.
Результати проведених нами досліджень показали, що особи з СНП, незалежно від генезу захворювання, в гострому чи хронічному періоді потребують всебічного дослідження, а при виявлених розладах слуху по типу порушення звукосприйняття доцільно враховувати дані суб'єктивної порогової і надпорогової аудіометрії, в тому числі і в розширеному діапазоні частот, стовбуромозкових і коркових слухових викликаних потенціалів, імпедансометрії, реоенцефалографії, електроенцефалографії, електрокардіографії, а також стан артеріального тиску і скарги хворих.
Такий підхід при лікуванні пацієнтів з СНП дозволяє у більшості з них покращити слухову функцію в тій чи іншій мірі і майже у чверті запобігти подальшому прогресуванню захворювання зберігати тим самим у них працездатність, що має не тільки медичне, але і соціальне значення.
Наш досвід свідчить про те, що перед визначенням тактики лікування хворого з СНП, незалежно від її генезу, також того, гостра чи хронічна це форма, доцільно провести наступні обстеження: 1) детальний збір анамнезу, звертаючи при цьому увагу не тільки на скарги на стан слухової функції (порушення слуху, шум у вухах, закладеність вух), але і на наявність головного болю, запаморочення, тяжкості в області потилиці, порушення сну (поверхневий сон, тривале засинання, немає відчуття бадьорості після сну та ін.), лабільність ЦНС (підвищена дратівливість, швидка зміна настрою), зниження працездатності та ін.; 2) ЛОР-обстежен-ня; 3) аудіометричне дослідження, яке включає дослідження "живої" мови, камер-тональні проби Бінга і Федерічі, порогову і надпорогову та мовну аудіометрію, визначення порогово чутливості до тонів розширеного діапазону частот (10, 12, 14 і 16 кГц); 4) проведення динамічної імпедансометрії; 5) дослідження стовбуро-мозкових та коркових слухових викликаних потенціалів; 6) визначення стану судин каротидної та вертебрально-базилярної систем за даними РЕГ до і в процесі лікування; 7) дослідження біоелектричної активності головного мозку за даними ЕЕГ до і в процесі лікування; 8) дослідження функції вестибулярного аналізатора; 9) електрокардіографічне дослідження стану серцевої діяльності; 10) контроль за артеріальним тиском до і в процесі лікування.
Все це сприяє вибору цілеспрямованого диференціального лікування хворих з СНП, адже хороша слухова функція забезпечує людині радощі повноцінного спілкування з оточуючим світом.

1. Алибеков И.М. Сравнительная оценка эффективности лечения сенсоневральной тугоухости антибиотиковой и неантибиотиковой этиологии мидокалмом в сочетании с ноотропилом// Вести, оториноларингологии. — 1997. — №4. — С. 20—23. 2. Базаров В.Г., Карамзина Л.А. Коротколатент-ные слуховые вызванные потенциалы в объемном отображении // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. — 1991. — № 5. —С. 1—3.3. ВащенкоЕ.А., НягуА.И., Брус Б.А., Василенко Д. А. Состояние вегетативных рефлекторных механизмов у людей, подвергшихся радиационному воздействию вследствие Чернобыльской катастрофы // Нейрофизиология/Neurophysiology. — 1998. — 30, № 1. — С. 28—40. 4. Гофман В.Р., Шидловская Т.В., Заболотный Д.И., Поваров Ю.В., Базаров В.Г. Состояние ЛОР органов при радиационных авариях и катастрофах. — Т.И // Состояние слуховой и вестибулярной систем. — С.-Пб.: "UT" — 1996. — 240 с. 5. Евдощенко Е.А., Косаковский А.Л. Нейросенсорная тугоухость. — К.: Здоров'я, 1989. — 112 с. 6. Заноздра Н.С., Крищук А.А. Гипертонические кризы. — К.: "Здоров'я". — 1987. — 168 с. 7. Заболотный Д.И., Шидловская Т.В., Мищанчук Н.С., Котов А.И. Показатели аудиометрии и импедансометрии у лиц, подвергшихся радиационному облучению при ликвидации аварии на ЧАЭС. // Тез. докл. Научно-прак. конф. отоларинг. и итоговой научной сессии Ленинградского НИИ уха, горла, носа и речи 15-17 ноября 1990 г. — Л. — 1990. — С. 94—96. 8. Заболотний Д.І., Шидловська Т.В., Котов А.І., Чернухіна О.В., Брипдер В.О. Вплив радіації, обумовленої Чорнобильською аварією на слуховий аналізатор, нервову і серцево-судинну системи // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 1992. — № 2. — С. 1—15. 9. Заболотный Д.И., Шидловская Т.В., Мищанчук Н.С., Котов А.И. Состояние слуховой функции по данным аудиометрии и динамической импедансометрии улиц, подвергшихся радиационному облучению при ликвидации аварии на ЧАЭС. // Вести, отоларингологии. — 1992. — № 1. — С. 11—14. 10. Заболотный Д.И., Котов А.И., Овсяник Е.В. Динамика показателей объективной аудиометрии у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС // Физиология человека. — М., т. 24-4. — 1995. — С. 119—122. 11. Заболотный Д.И., Базаров В.Г., Шидловская Т.В., Котов А.И., Мищанчук Н.С. Орган слуха. Вестибулярный аппарат. — В кн.: Чернобыльская катастрофа. — К.: Наукова думка. — 1995. — С. 473—476.12. Заболотний Д.I., Шидловська Т.В., Базаров В.Г. Органи чуття. Слухова та вестибулярна системи. — В кн.: Чорнобильська катастрофа. - К.: "Наукова думка". — 1996. — С 494—497.13. Заболотный Д.И., Козак Н.С, Шидловская Т.В. Общие закономерности различия в картино ЭЭГ при воздействии производственного шума и ионизирующего излучения у лиц с нормальным слухом и начальными его нарушениями. // Довкілля та здоров'я. — 1999а. — № 2. — С. 48—51.14. Заболотний Д.I., Шидловська Т.А., Козак М.С. Порушення голосу і слуху в осіб, що зазнали дії іонізуючого випромінювання після Чорнобильської катастрофи // Науковий вісник Академії наук вищо школи України. — 1999. — № 21. — С 64—72. 15. Заболотний Д.І., Шидловська Т.В., Шидловська Т.В. Лікування хворих з нейросенсорною приглухуватістю з урахуванням стану серцево-судинної системи (перше повідомлення) // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 2000. — № 4. — С 1—15.16. ЗенковЛ.Р., Молла-ЗадеА.Н. Роль "неспецифических" стволовых систем в компенсации "специфических" сенсорных функций // Тез. докл. 17-го Дунайского симпозиума по неврологическим наукам. — М., 1984. — Т.Н. — С. 34. 17. Козак Н.С. Диагностика профессиональных нарушений слуха и решение вопроса профотбора на основе динамического исследования состояния биоэлектрической активности головного мозга.: Автореф. дисс. ... канд. мед. наук. — К., 1990. — 18 с. 18. Козак Н.С. Определение наиболее информативных показателей ЭЭГ, способствующих повышению качества диагностики, профессиональной тугоухости и профотбора // Збірник наукових праць, присвячений 95-річчю з дня народження чл.-кор. АН України О.С.Коломій-ченка "Сучасні проблеми отоларингології". — К. — 1993. — С 69—70. 19. Козак М.С. Зміни електричної активності головного мозку при порушеннях слуху різного генезу (радіація, шум) // Тез. доповідей V Конгресу світової' федерації' Українських лікарських товариств. — Дніпропетровськ. — 1994. — С 131. 20. Козак Н.С. Анализ фоновых ЭЭГ у жителей "загрязненых" вследствие аварии на ЧАЭС территорий с нормальным слухом и различными его нарушениями // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження проф. О.С.Коломійченка. — К.: Просвіта. — 1998. — С. 518—522. 21. Котов А.И. Показатели импедансной аудиометрии в динамике шумового воздействия и их значение в развитии профессиональной тугоухости // Дисс. ... канд. мед. наук. — К., 1992. — 178 с. 22. Крыжановский С.А., Вититнова М.Б. Современные лекарственные препараты. — Москва, 1999. — 1038 с. 23. Крижанівська Л.І. Клінічна діагностика нервово-психічних захворювань у ліквідаторів катастрофи Чернобильскій АЕС // Матер. V Конгресу світової' федерації Українських лікарських товариств. Дніпропетровськ, 4-9 вересня 1994 р. — Дніпропетровськ, 1994. — С 117. 24. Маньковский Н.Б., Костюченко В.Г., Терещенко Л.А., Тордия Г.Д. Применение пирацетама /ноотропила/ при восстановительном лечении пожилых и старых больных, перенесших инсульт // Врачебное дело.
— 1980. — № 9. — С. 73—77. 25. Марцинкевич О.О. Радіоспекрометрія тканини головного мозку померлих ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та неліквідаторів, що проживали на радіаційнозабрудне-
них та відносно радіаційно чистих територіях // Український науково-медичний молодіжний журнал. — 1998. — № 1-2. — С 26—29. 26. Машковский М.Д., РощинаЛ.Ф., Полежаев А.И. Фармакологические особенности пирацетама//Хим.-фарм. журнал. — 1977. — № 8. — С. 132—138.27. Мар'єнкоЛ.Т.
Роль ЕЕГ-досліджень в діагностиці церебро-васкулярних порушень у осіб, що потерпіли внаслідок аварії наЧАЕС // Матер. V Конгресу світової федерації Українських лікарських товариств: Тез. доп. — Дніпропетровськ, 4-9 вересня 1994 р. — Дніпропетровськ, 1994. — С 127. 28. Митин Ю.В., Гомза Я.Ю. Эффективность "Этромы-30" в комплексном лечении лиц с нейросенсорной тугоухостью и шумом в ушах различного генеза // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. — 1998. — №3. — С.
43—49. 29. Митин Ю.В., Гомза Я.Ю. Застосування предуктала в комплексному лікуванні осіб з нейросенсорною приглухуватістю // Журн. вушних, носових і горлових хвороб — 1999. — № 3. — С. 368— 372. ЗО. Николаева Н.Б., Альперович БР., Созинов В.Н., ШихЕ.В. Лекарственные препараты в России: Справочники. — М. : Астра Фарм Сервис, 1995. — 1168 с. 31. Овсяник К.В. Електрофізіологічне дослідження функціонального стану дентальних відділов слухового аналізатора у ліквідаторів наслідків аварії' на Чорнобильскій АЄС: Автореф. дис канд. біол. наук. — К., 1997. — 19 с 32. Остапкович
В.Е., Шидловская Т.В., Козак Н.С, Машин Е.А. Анализ фоновых ЭЭГ рабочих шумового производства. // Вестник отоларингологии. — 1988. — № 2. — С. 36—39. 33. Покотиленко А.К. Морфологическая характеристика и патогенез внутреннего уха при гипертонической болезни // Автореф. дисс. ... д-ра мед. наук. — К. — 1967. — 36 с. 34. Рощина Л.Ф., Островская Р.У. Влияние пирацетама на устойчивость организма к гипоксии // Фармакол. и токсикол. — 1984. — № 2. — С. 210—213.35. Сагалович Б.М., Мелкумова Г.Г. Длинно- и коротколатентные слуховые вызванные потенциалы в компьютерной аудиометрии // Вестн. оториноларингологии. — 1980. — № 6. — С. 14—21. 36. Сагалович Б.М., Мелкумова Г.Г. Стволомозговая аудиометрия, общая характеристика и значение для диагностики // Современные, методы диагностики и лечения в оториноларингологии. — Сб. тр. Московского НИИ уха, горла и носа. — М., 1981. — Т. 27. — С. 69—72. 37. Сагалович Б.М., Шидловская Т.В., Мищанчук Н.С., Данилюк В.М. Состояние биоэлектрической активности головного мозга у нормальнослышащих рабочих с нормальным слухом и его нарушениями. // Вестн. оторинолар. — 1987. — № 2. — С. 28—32. 38. Тавтин Ю.К. Клинико-аудиологические параллели между состоянием слухового анализатора и функциональными расстройствами нервной и сердечно-сосудистой систему работающих в условия шума различных параметров // Гигиена труда и профзаболевания. — 1975. — 4. — С. 21—24. 39. Хечинашвили С.Н., Кеванишвили З.Ш. Слуховые вызванные потенциалы человека. — Тбилиси: Саб-чота Сакартвело, 1985. — 365 с. 40. Шидловская ТА. Временные характеристики компонентов ДСВП при сенсоневральной тугоухости шумового генеза с нормальным и замедленным нарастанием разборчивости речи // Тез. докл. Всероссийской конференции молодых ученых-отоларингологов. — С-Пб., — 1995 — С. 22—23.41. Шидловская Т.А., Котов А.И., Кузьменко СВ. Характеристика компонентов ДСВП во взаимосвязи с данными ЭЭГ при умеренной и выраженной профессиональной тугоухости. // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 1995. — № 3. — С. 19—25. 42. Шидловская Т.А., Овсяник Е.В., Козак Н.С., Котов А.И., Кузьменко С.В. Показатели АРВМ и СВП у жителей загрязненных территорий после Чернобыльской катастрофы в динамике 1992-1994 гг// В кн. "Состояние ЛОР-органов при радиационных авариях и катастрофах" т. II. Состояние слуховой и вестибулярной систем. — С.-Пб. — 1996 — С. 43—51. 43. Шидловська Т.А., Козак М. С, Овсяник К.В. Порівняльна характеристика показників слухових викликаних потенціалів (СВП) при початковій сенсоневральній приглухуватості радіаційного, шумового та судинного генозу //Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 1997. — № 2. — С 23—27. 44. Шидловская Т.А., Шидловская Т.В., Рымар В.В. Сравнительная характеристика показателей слуховых вызванных потенциалов у ликвидаторов Чернобыльской катастрофы, проживающих на чистых и загрязненных территориях // Новости оториноларингологии и логопатологии. — С-Пб. — 1997. — № 1(9). — С. 24—28. 45. Шидловская Т.А., Козак Н.С. Функциональные изменения стволомозговых структур слухового анализатора у людей, пострадавших в результате Чернобыльской катастрофы // Нейрофизиология (Neurophysiology). — 1999. — т. 31. — № 4 — С. 289—294. 46. Шидловська Т.А., Козак М.С. Реакція різних відділів слухової системи на вплив виробничого шуму // Ліки України — 1999. — № 7. — С 52—54. 47. Шидловська Т.А., Римар В.В. Кореляція між показниками КСВП та реоенцефалографії при початкових порушеннях функції звукосприйняття радіаційного генезу // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 1999. — № 6. — С 19—25. 48. Шидловская Т.А., Козак М.С., Овсяник Е.В. Временные характеристики КСВП при начальной сенсоневральной тугоухости у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС, рабочих шумовых профессий и у лиц с сосудистыми нарушениями с учетом состояния биоэлектрической активности головного мозга // Ліки України. — 199. — № 4. — С. 70—72.49. Шидловська Т.А., Куреньова К.Ю., Шевцова Т.В. Характеристика часових показників ДСВП при початковій сенсоневральній приглухуватості різного генезу та у хворих з хронічними
функціональними порушеннями голосу//Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 1999. — № 6. — С 58—61.50. Шидловська Т.А., Козак М.С., Котов O.I. Взаємозв'язок між станом відділів слухового аналізатора та біоелектричною активністю головного мозку у жителів "забруднених" територій внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС // Український науково-медичний молодіжний журнал. — № 1-2. — 1999. — С 40—42. 51. Шидловская Т.В. Вопросы диагностики, профилактики и лечения при профессиональных слуховых нарушениях // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. — 1983. — № 6. — С. 24—27. 52. Шидловська Т.В. Лечение рабочих со слуховыми расстройствами с учетом данных РЭГ и ЭЭГ // Материалы VI научно-практ. конф. отоларингологов Литовской ССР, Вильнюс — 1984. — С. 90—92. 53. Шидловская Т.В. Состояние биоэлектрической активности головного мозга при профессиональных нарушениях слуха // В кн.: Совм. заседание пленумов правления Всесоюз. науч. общества отоларингологов, науч. совета по оториноларингологии при Президиуме АМН СССР (тез. докл.). — Москва-Юрмала. — 1985. — 175 с. 54. Шидловская Т.В. Изменения в слуховом анализаторе при воздействии шума и пути их коррекции // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. — 1989. — № 5. — С. 7—13. 55. Шидловська Т.В. Шум, слух, здоров'я. — К.: Наукова думка, 1991. — 122 с. 56. Шидловская Т.В., Рымар В.В. Комплексный подход при лечении больных со слуховыми и вестибулярными нарушениями, которые имели контакт с радиацией // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 1996. — № 1. — С. 36—39. 57. Шидловская ТВ., БутенкоЛ.Н., Федорук В.Э. Коротколатентные слуховые вызванные потенциалы при растройствах слуха шумовой этиологии. // Тезисы Международного симпозиума по слуховым вызванным потенциалам. —Тбилиси. — 1983. — С. 46—47.58. Шидловская ТВ., БутенкоЛ.Н., Федорук В.Э., Левковский В.А. Динамические характеристики компонентов длиннолатентных слуховых вызванных потенциалов у рабочих локомотивных бригад. // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 1986. — № 2. — С. 6—9. 59. Шидловская ТВ., Мищанчук Н.С., Перевозникова Н.И., Данилюк В.М. Показатели ЭЭГ у рабочих с различной степенью профессиональной тугоухости. //Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 1988. — №2. — С. 4. 60. Шидловська
ТВ., Міщанчук Н.С., Котов О.І. Функціональний стан стовбуромозкових структур слухового аналізатора у осіб, які одержали радіаційне опромінення під час ліквідації аварії на ЧАЕС, // Тез. докл VIII з'їзду невропатологів психіатрів та наркологів УРСР. — 1990. — С 103. 61. Шидловская ТВ., Котов A.M., Чернухина О.В. Влияние радиации, обусловленной Чернобыльской катастрофой на слуховую систему и мозговое кровообращение. // Матер, научн. конф. "Отечественная отоларингология, вклад ученых академии в ее становление" (К 100-летию первой кафедры отоларнгологии) 10-11 марта 1993, — Санкт-Петербург: Российская Военно-медицинская академия, 1993. — С. 32—33. 62. Шидловская Т.В., Козак Н.С., Овсяник Е.В. Состояние слуховой аудиометрии и слуховых вызванных потенциалов у лиц, пострадавших в резульатате аварии на Чернобыльской АЭС. // VIII з'їзд оториноларингологів 5-9 череня 1995 р.: Тез. доп. — Київ.: Б.в., 1995. — С. 212—213. 63. Шидловская Т.В., Котов А.И., Кузьменко СВ. Значение центральных отделов слухового анализатора в адаптации слуховой системы к широкополосному шуму//Актуальные проблемы фониатрии: Тез. докл. междунар. симпозиума 29-31 мая в Екатиренбурге. — М., 1996. — С. 127—128. 64. Шидловская Т.В., Козак Н.С. Состояние электрической активности головного мозга у ликвидаторов аварии на ЧАЭС при различных нарушениях слуха // Матер, ювілейної наук.-практ. конф., присвяченої 100-річчю О.С.Коломійченка ЗО березня-2 квітня 1998. — Київ. — 1998. — С 698—704. 65. Csarko P., Lampel., PapU., Toth A. Akut hallascsokkeneses betegeink korlefolyasanak elemzese // Ful-orr-gegegyogy, 1987, 33, №13, P.161-165. 66. Sauermann K. Gibt es eine wirksame Therapie des Horsturzes // HNO Prax., 1988,13, №4, S. 285-294. 67. Sinnaeve J., Karaoglou A.A, Europan comission: post-chemobyl response on health effects // International journal of Radiation Medicine. — 1999. — № 1 (1). — P. 8—13. 68. Tsuzuki T. Fujioka T. Hyperbaric oxygen therapy of sudden deafness. // Ptact. OtoL Kyoto, 1988, 81, № 11, P.1581-1586. 69. Nickisch A, Heinemann M., Gross M. Medikamentose Therapieformen progredienter Schallempfindungsschwerhorigkeiten im Kindersalter. // Laryngol. Rhinol. OtoL, 1988, 67, №10, S.498—500. 70. Wissen I., AzizM.Y.A. Erfahrungen in derTherapie der akuten Innenohrschwerhorigkeit mit niedermolekularem Dextran, Pentoxifyllin und Nikotinsaure // Laryng. Rhinol. Otol., 1981, 60, № 7, S. 361—363.

Надійшла до редакції 25.05.2000.

© Д.I.Заболотний, Т.В.Шидловська, Т.А.Шидловська, 2001

НАШ ОПЫТ ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ С СЕНСОНЕВРАЛЬНОЙ ТУГОУХОСТЬЮ С УЧЕТОМ СОСТОЯНИЯ У НИХ СЛУХОВОЙ ФУНКЦИИ И ЦЕНТРАЛЬНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ
Сообщение II

Заболотный Д.И., Шидловская Т.В., Шидловская ТА. (Киев)

Резюме

Показано, что наиболее выраженные изменения со стороны ЦНС и в стволомозговых структурах слухового анализатора наблюдаются при СНТ радиационного генеза даже при незначительных нарушениях функций звуковосприятия. При лечении таких больных назначались в основном парентерально актовегин, ноотропил, церебролизин, кавинтон, сермион, АТФ и др., а также седативные препараты. Такая же тактика целесообразна и при СНТ со значительными отклонениями показателей СВП. Парентеральное введение указанных препаратов необходимо также пациентам при СНТ с нарушением функции улитки, которое чаще всего встречается при действии шума, или при СНТ сосудистого генеза. К лицам с СНТ при практически одинаковым состоянии слуха по данным субъективной аудиометрии, но с различными показателями ЭЭГ и состояния стволомозговых и корковых структур слухового анализатора и др. необходим дифференцированный подход. После лечения у большинства больных с СНТ радиационного, шумового и сосудистого генеза улучшились показатели тональной и речевой аудиометрии на 15 дБ и больше, у некоторых - только речевой аудиометрии, а также шепотной и разговорной речи независимо от этиологии СНТ. Наилучший прогноз был у пациентов, у которых не было явлений ФУНГ, выраженных отклонений в показателях, КСВП, значительного снижения амплитуды альфа-ритме (менее 25 мкВ), дисфункции диэнцефальных, диэнцефально-стволо-вых, мезодиэнцефальных и лимбических структур головного мозга.

OUR EXPERIENCE ON CURING THE PATIENTS WITH NEUROSENSORY HYPOACUSIS CONSIDERING THE STATE OF HEARING FUNCTION AND CENTRAL NERVOUS SYSTEM

Report II

Zabolotny D.I., Shydlovskaya T.V., Shydlovskaya T.A. (Kiyev)

Summary

It was shown that most marked changes in CNS and cerebrotruncal structures of acoustic analyzer were observed in the cases of neurosensory hypoacusis (NH) of radiation genesis even with insignificant disturbances of sound perception. The treatment of these patients includes, for a most part, parenteral administration of actovegin, nootropil, cerebrolysin, cavinton, sermion, ATP and sedative preparations as well. This tactics is worthwhile in NH also with significant deviations of AEP. Parenteral administration of these preparations is also essential in the patients with impaired function of cochlea observed more frequently under influence of noise or in result of NH of vascular genesis. Differentiated approach is necessary for the patients suffered from NH with essentially the same hearing state on evidence derived from subjective audiometry but with different EEC picture, cerebrotruncal and cortical structures of acoustic analyzer etc. After the treatment in the majority of the patients with NH of radiation, noise and vascular genesis the pure-tone and speech audiometry indices were improved of 15 dB and more; in certain patients only indices of speech audiometry and whisper and talking speech were improved regardless of etiology of NH. Best prognosis was in the patients without FUNG , marked deviations of SAEP, significant decline of alfa-rhythm amplitude (less than 2,5 mcV), dysfunction in diencephalic, diencephalotruncal, mesodiencephalic and limbic structures of brain.



Т.А. ШИДЛОВСЬКА, К.Ю. КУРЕНЬОВА, Л.А. ТРИНОС ДО ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСОУТВОРЕННЯ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 2, 2010 р.

Т.А. ШИДЛОВСЬКА, Т.В. ШЕВЦОВА ЧАСОВІ ПОКАЗНИКИ КОРОТКОЛАТЕНТНИХ СЛУХОВИХ ВИКЛИКАНИХ ПОТЕНЦІАЛІВ У РОБІТНИКІВ «ШУМОВИХ» ПРОФЕСІЙ З ПОЧАТКОВИМИ СЕНСОНЕВРАЛЬНИМИ ПРОЯВАМИ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 4, 2009 р.

Т.А. ШИДЛОВСЬКА, Т.В. ШЕВЦОВА ЧАСОВІ ПОКАЗНИКИ ДОВГОЛАТЕНТНИХ СЛУХОВИХ ВИКЛИКАНИХ ПОТЕНЦІАЛІВ У РОБІТНИКІВ З МАЛИМ СТАЖЕМ РОБОТИ В ШУМІ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 3, 2009 р.

О.П. ЯВОРОВСЬКИЙ, М.В. ВЕРТЕЛЕНКО, Т.В. ШИДЛОВСЬКА СЛУХОВІ ПОРУШЕННЯ В РЕЦЕПТОРНОМУ, СТОВБУРОМОЗКОВОМУ ТА КОРКОВОМУ ВІДДІЛАХ СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА ПРИ ДІЇ ШУМУ З УРАХУВАННЯМ ЙОГО ІНТЕНСИВНОСТІ ТА ХАРАКТЕРУ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 6, 2008 р.

Т. А. Шидловская, Т.В.Волкова ХАРАКТЕРИСТИКА КАЧЕСТВЕННЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ РЕОЭНЦЕФАЛОГРАФИИ У ПАЦИЕНТОВ С УЗЕЛКАМИ ГОЛОСОВЫХ СКЛАДОК И С ПРЕДУЗЕЛКОВЫМ СОСТОЯНИЕМ - опубліковано: Российская оториноларингология, приложение №3, 2008 р.

Т.В. Шидловская, Т.А. Шидловская КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ СЕНСОНЕВРАЛЬНОЙ ТУГОУХОСТИ - опубліковано: Российская оториноларингология, приложение №3, 2007 р.

Т.А. ШИДЛОВСЬКА, Т.В. ВОЛКОВА АНАЛІЗ СКАРГ ТА АНАМНЕСТИЧНИХ ДАНИХ У ХВОРИХ З ВУЗЛИКАМИ ГОЛОСОВИХ СКЛАДОК ТА ПЕРЕДВУЗЛИКОВИМ СТАНОМ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 1, 2008 р.

Т.В. ШИДЛОВСЬКА, Т.А. ШИДЛОВСЬКА, Г.І. ГЕРАСИМЕНКО СТАН СТОВБУРОМОЗКОВИХ СТРУКТУР СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА У ПАЦІЄНТІВ З СЕНСОНЕВРАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ПРИ ПОЧАТКОВИХ СТАДІЯХ РОЗВИТКУ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 1, 2008 р.

O.I. МАЛЕЖИК, Т.В. ШИДЛОВСЬКА, О.Л. ОСАДЧУК, Т.В. ШЕВЦОВА СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОКАЗНИКАМИ АУДІОМЕТРІЇ ТА ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ПОЧАТКОВОЮ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ ТА У ОСІБ ІЗ СКАРГАМИ НА ГОЛОВНИЙ БІЛЬ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 4, 2007 р.

Т.В. ШИДЛОВСЬКА, КВ. ОВСЯНИК, М.С. КОЗАК, 0.І. МАЛЕЖИК ЦЕРЕБРАЛЬНІ ГЕМОДИНАМІЧНІ ТА СЛУХОВІ ПОРУШЕННЯ У ПАЦІЄНТІВ З ПОЧАТКОВОЮ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 4, 2007 р.

Т.А. ШИДЛОВСЬКА, Л. Д. МАЛКОВИЧ ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ЕЕГ У ХВОРИХ З СЕНСОНЕВРАЛЬНОЮ ПРИГЛУХУВАТІСТЮ, ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ І АБО II ТИПУ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 2, 2007 р.

Т.В. ШИДЛОВСЬКА, Т.А. ШИДЛОВСЬКА, К.Ю. КУРЕНЬОВА, Г. С. СЕРБІН НАШІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З ПОЧАТКОВОЮ СЕНСОНЕВРАЛЬНОЮ ПРИГЛУХУВАТІСТЮ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 6, 2006 р.

Шидловская Т.А., Мухина И.В., Куренева Е.Ю., Ишенко А.Д. КЛИНИКО-АУДИОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОЧИХ ТЕКСТИЛЬНОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ С СЕНСОНЕВРАЛЬНОЙ ТУГОУХОСТЬЮ - опубліковано: Український журнал з проблем медицини праці, № 3 (7), 2006 р.

Т.В.ШИДЛОВСЬКА, Т.А.ШИДЛОВСЬКА ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ І ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З СЕНСОНЕВРАЛЬНОЮ ПРИГЛУХУВАТІСТЮ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 4, 2005 р.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ І ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З СЕНСОНЕВРАЛЬНОЮ ПРИГЛУХУВАТІСТЮ опубліковано: газета МОЗ України і галузевої профспілки "ВАШЕ ЗДОРОВ'Я", № 09 (834) 07.03 - 13.03.2006 р.

Д.І.ЗАБОЛОТНИЙ, Т.В.ШИДЛОВСЬКА, Т.А.ШИДЛОВСЬКА НАШ ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З СЕНСОНЕВРАЛЬНОЮ ПРИГЛУХУВАТІСТЮ З УРАХУВАННЯМ У НИХ СТАНУ СЛУХОВОЇ ФУНКЦІЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 2, 2001 р.

С.Б.СЕЛЕЗНЬОВ, Т.В.ШИДЛОВСЬКА ДІАГНОСТИКА ЛАТЕНТНОЇ ДИСФУНКЦІЇ СЛУХОВОЇ ТРУБИ - опубліковано: Журнал вушних, носових і горлових хвороб, № 2, 2001 р.

Т.А.Шидловська, ЕЛЕКТРОФІЗІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ СТАНУ РІЗНИХ ВІДДІЛІВ СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА В ОСІБ З НОРМАЛЬНИМ ГОЛОСОМ ТА З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ЙОГО ПОРУШЕННЯМИ, опубліковано: НАН України, Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця, "ФІЗІОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ" том 43 № 5-6 1997 р

Тамара ШИДЛОВСЬКА, ШУМ, СЛУХ, ЗДОРОВ'Я, опубліковано: НАН України, Товариство "Знання", щорічник "НАУКА І КУЛЬТУРА" випуск 21, Київ 1987 р.

© 2010, Шидловська Т.В., Шидловська Т.А.