ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ
ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ
ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ

ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України»

ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ
| ГОЛОВНА | | НАШІ КОНСУЛЬТАНТИ | | ЯК НАС ЗНАЙТИ |
ЛАБОРАТОРІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ГОЛОСУ І СЛУХУ


ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ГОЛОСА
16 квітня

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ГОЛОСА 16 квітня 2014

  Заходи до Міжнародного Дня Голосу
(16.04.18) >>  




рус.

Це цікаво знати

ДЕЯКІ ВІДОМОСТІ ПРО СЛУХ

Слуховий аналізатор являє собою одну з найскладніших і найдосконаліших систем в організмі людини. Складається ця система з декількох відділів, кожен з яких виконує свою функцію у відповідності до фізіологічних завдань. Кожен елемент реалізує свою діяльність у тісному взаємозв’язку з іншими ланками, що забезпечує постійне функціонування аналізаторної системи як одного цілого. Структурно слуховий аналізатор розподіляється на декілька частин. Залежно від того, який принцип покладено в основу розподілу, ці частини можуть бути різними.

Анатомічно слуховий аналізатор складається з трьох частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. До зовнішнього вуха відноситься вушна раковина, зовнішній слуховий хід, барабанна перетинка. Систему середнього вуха складають барабанна порожнина, слухова труба, система слухових кісточок, два маленьких м’язи середнього вуха (m. stapedius i m. tensor tympani), печера, система повітряних клітин соскоподібного відростка. Внутрішнє вухо —це складна система порожнин (т. з. лабіринт), які знаходяться всередині щільної кістки, має в собі три напівколових канали, розміщені в трьох взаємноперпендикулярних площинах, присінок і завитку.

В завитці знаходиться рецепторний відділ слухового аналіза
тора — так званий спіральний (Кортіїв) орган. Зазначені структури утворюють периферійний відділ слухового аналізатора, центральні ж його частини складаються, як і в усіх інших аналізаторах, з системи провідних шляхів (нейронів І, ІІ, ІІІ, ІV та V порядку) і центральних відділів
у корі скроневої долі великих півкуль головного мозку (41 поле за Бродманом).

Кожен з анатомічних елементів слухового аналізатора виконує окрему спеціалізовану функцію, u1087 підтримання якої відіграє певну, в деяких випадках — надзвичайно важливу роль у формуванні адекватного функціонування системи. За функціональним призначенням структури слухового аналізатора можна поділити на дві системи — систему звукопроведення та систему звукосприйняття. До системи звукопроведення відносяться структурні елементи зовнішнього і середнього вуха, рідини (пери та ендолімфа), а також мембрани (базилярна, Рейснерова, мембрана вікна завитки) внутрішнього вуха.

Функціонування елементів системи звукопроведення забезпечує доставку звуків, як адекватного подразника, з бажаними характеристиками до рецептора слухового аналізатора і є переважно фізичною дією. Вона базується на здатності належних до цієї системи структур передавати фізичні звукові коливання і при необхідності дещо змінювати їх характеристики. Елементи системи звукопроведення повинні забезпечувати достатнє підсилення звукової енергії і зменшення амплітуди коливань звукової хвилі, що дозволяє передати до рецептора звук до статньої інтенсивності і уникнути травмуючого впливу на структури внутрішнього вуха (якщо, звичайно, цей травмуючий вплив не перевищує їх можливостей). Структури системи звукопроведення відіграють дуже важливу роль у реалізації адаптаційнозахисних функцій слухового аналізатора.

Слід зазначити, що підсилення звуку за рахунок утворень середнього вуха не рівномірне на різних частотах звукових коливань, воно найбільше у зоні близько 1–2 кГц і менше при сприйнятті ультразвуку та низьких частот. Це можна пояснити тим, що саме сприйняття таких частот було необхідне людині в процесі філогенезу для успішного пристосування, в тому числі для реалізації функцій “другої сигнальної системи”.Загальне підсилення всієї системи звукопроведення складає близько 55–60 дБ.

В літературі досить розповсюджена думка, згідно з якою вушна раковина — це рудиментарне утворення, яке втратило притаманне багатьом тваринам значення біологічного рупора для виявлення і визначення локалізації джерел звуку в просторі. Однак результати спеціальних досліджень, проведених в останні роки, свідчать про інше. Вушна раковина являє собою лінійний фільтр, що перетворює просторові ознаки звукового поля у часові. Вушні раковини мають виняткове значення для здатності людини локалізувати монаурально джерела звуку у вертикальній площині. При зміні кута розташування раковин відносно голови ця здатність різко порушується, майже до повної її втрати. Виключення функції вушної раковини шляхом введення в зовнішній слуховий хід металевої або скляної трубки, що виступає з нього за межі вушної раковини, призводить до того, що Людина повністю втрачає здатність розрізняти положення джерел звуку в просторі по вертикалі. При цьому, однак, суттєво не змінюється здатність локалізувати ті ж джерела звуку по горизонталі. Природно, що вушна раковина впливає і на здатність розрізняти звукові сигнали спереду і ззаду голови, тобто в сагітальній площині.

Система звукосприйняття включає в себе слуховий рецептор, або спіральний (Кортіїв) орган, провідні нервові шляхи та корковий відділ слухового аналізатора. Система звукосприйняття забезпечує підтримання фізіологічного u1087 процесу реакції нервової тканини аналізатора на адекватний подразник. Її функція полягає у перетворенні фізичної енергії звукових коливань в нервові імпульси, які передаються далі по слухових шляхах для подальшого складного аналізу. Система звукосприйняття забезпечує різнорівневий аналіз отриманої інформації, в тому числі і остаточний — в центральних її відділах, використовуючи при цьому взаємозв’язки з іншими системами і приймаючи, таким чином, участь у реалізації процесів вищої нервової діяльності. Головне місце ураження слухового аналізатора під впливом надмірної дії шуму — рецепторний орган внутрішнього вуха. Це було відомо багато років тому, і схеми, що зображують такі ушкодження, опубліковані ще на початку ХІХ століття.Надмірний вплив шуму може викликати руйнування волоскових клітин і колапс або загальне руйнування деяких ділянок Кортієвого органа. До того ж можуть дегенерувати й слухові нейрони.

Втрата органом слуху здатності чути перебуває у складній залежності від ступеня ураження вздовж спірального органа. Скажімо, зруйнування цього органана ділянці 1–2 мм (з 34 мм його загальної довжини) може або призвести, або й ні до помітних змін слуху. Останні дані, одержані у людини та в експериментах на тваринах, свідчать про те, що втрата чутливих клітин повинна бути досить значною у верхній частині завитки (важливій для сприйняття звуків низької частоти), перш ніж пошкодження призведе до зміни слухового порога. В нижній частині завитки (важливій для сприйняття високочастотних звуків) втрата чутливих клітин у межах кількох міліметрів може спричинити зміни слуху при сприйнятті шепітної мови, але не позначається на розмовній.

Механізми пошкодження слухового рецептора під впливом надмірної дії шуму, радіації та інших факторів ще не до кінця зрозумілі. Дуже інтенсивний шум може механічно пошкодити Кортіїв орган. Такі гучні імпульси, як при вибухах або стрілянині, здатні викликати вібрації органа такої сили, що частина його може просто відірватися. Інші дуже гострі впливи шуму здатні призвести до структурних пошкоджень, які супроводжуються порушенням процесів, необхідних для підтримання життя клітин органа слуху. Таке порушення є акустичною травмою. Дія шуму нижчих рівнів протягом тривалого часу також спричиняє дегенерацію волоскових клітин і додаткових структур Кортієвого органа. Отже, надмірна експозиція шуму веде до деструкції найважливіших клітин слухового рецептора, волоскових клітин.

БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО ЧИТАЙТЕ В МОНОГРАФІЇ

Сенсоневральна приглухуватість ББК  56.8
        Ш56
УДК. 616.28-008.14

Шидловська Т. В.
Сенсоневральна приглухуватість: / Т.В.Шидловська, Д.І.Заболотний, Т. А. Шидловська — К.: Логос 2006.— 752 с— Бібліогр. 653-748 с. ISBN 966-581-742-6

В монографії висвітлено особливості перебігу сенсоневральної приглухуватості різного генезу, сучасні погляди на її етіологію, патогенез, поширеність та розроблений авторами диференційний комплексний підхід до лікування. Розглянуто питання трудової експертизи при сенсоневральній приглухуватості шумового генезу. Дані рекомендації щодо профілактики сенсоневральної приглухуватості.
Для отоларингологів, профпатологів, нейрофізіологів, патофізіологів, а також студентів медичних вузів.

ББК 56.8

ISBN 966-581-742-6

© Т.В.Шидловська, Д.І.Заболотний, Т.А.Шидловська, 2006



ДЕЯКІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОЛОС

ДЕЯКІ ВІДОМОСТІ ПРО СЛУХ

ВРЕДНЫЕ ДЕЦИБЕЛЫ (причиной ранней глухоты может стать любимый плейер)

РАДІАЦІЯ ВЛІЗЛА В УХО

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ ВСІМ (відео)

ЯК ГЛОХНУТЬ МУЗИКАНТИ... (відео)

ШУМ, СЛУХ, ЗДОРОВ'Я (відео)

ФАРИНГІТИ, ТА МЕТОДИ ЇХ ЛІКУВАННЯ (відео)

АНАТОМІЯ ГОЛОСУ (відео)

ГОЛОСИ (відео)

© 2010, Шидловська Т.В., Шидловська Т.А.